Новини

Головна Новини Професійний погляд УФУ звернулась до Народних Депутатів України з пропозицією доопрацювати Проект 8415 щодо державного регулювання ринків фінансових послуг

УФУ звернулась до Народних Депутатів України з пропозицією доопрацювати Проект 8415 щодо державного регулювання ринків фінансових послуг

12.09.2018
Українська федерація убезпечення

   Українська федерація убезпечення звернулась до Голови Комітету Верховної Ради України  з питань фінансів і банківської діяльності щодо проекту Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання ринків фінансових послуг», р.№ 8415 (надалі – Проект 8415).

   Проектом 8415 пропонується здійснити подальше посилення державного регулювання та нагляду на ринках небанківських фінансових послуг (крім послуг на ринку цінних паперів).

   Враховуючи, що Верховною Радою України розглянуто та вже прийнято в першому читанні законопроекти аналогічного спрямування (2413а від 20.07.2015 року щодо передачі до НБУ повноважень регулювання та нагляду на цих ринках, 1797-1 від 06.02.2015 року Про страхування тощо), вважаємо за доцільне спочатку завершити прийняття цих законопроектів, а після цього (у разі необхідності) повернутись до розгляду Проекту № 8415, доопрацювавши  його з урахуванням змін законодавства. Тому, не розглядаючи детально норми Проекту 8415 до можливих змін законодавства у зв’язку прийняттям вказаних законопроектів, надаємо щодо Проекту 8415 зауваження загального концептуального змісту.

   Запропоновані положення Проекту 8415 щодо платоспроможності, проблемності, інституту кураторства, фіктивності, примусової ліквідації є узагальненими для широкого кола всіх видів надавачів фінансових послуг (ломбарди, страховики, кредитні спілки, фонди фінансування будівництва тощо).  

   Водночас, різні види фінансових послуг мають суттєві відмінності, зокрема,  у критеріях платоспроможності, оцінці ризиковості діяльності відповідних небанківських фінансових установ, а отже механізмів регулювання, контролю та шляхів виведення неплатоспроможних установ з ринку.

   Узагальнення зазначених правових норм для різних видів фінансових послуг призводить до надання регулятору широкого спектру дискреційних повноважень у критичних питаннях діяльності фінансових установ та виведення їх з ринку.

   Нечіткість, неоднозначність та непередбачуваність правового поля державного регулювання створює непривабливий інвестиційний клімат та позбавляє фінансові ринки належного функціонування та здорового розвитку. 

   Підтвердженням зазначеного слугує, зокрема, наступне.

   1. Щодо положень Проекту 8415 про захист прав клієнтів.

   Запропоновані положення щодо визначення термінів «споживач» та «клієнт» і зміни у більшості випадків слова «споживач» на «клієнт» по тексту Закону про фінансові послуги матиме наслідком запровадження  контролю договірних відносин між фінансовою установою та юридичною особою, що не відповідає принципам державного регулювання з огляду на конституційний обов’язок держави щодо захисту прав споживачів – фізичних осіб, та не відповідає міжнародному досвіду.

   Розповсюдження норм Закону про фінансові послуги щодо регулювання договірних відносини між фінансовими установами та їх клієнтами – юридичними особами є неадекватним, неефективним та недоцільним  рівнем  державного регулювання щодо вирішення існуючих проблем та не відповідає   ринковим  вимогам.

   2. Щодо положень Проекту 8415 про платоспроможність в частині страхової діяльності.

   Запропоновані положення не містять вимог щодо регулятивного капіталу (в т.ч. його визначення в страховому секторі). Відсутність таких вимог у законі  зберігає сьогоднішню ситуацію із недокапіталізацією сектору та можливістю здійснювати діяльність на ринках фінансових послуг без формування мінімально необхідного капіталу для фінансових інституцій, які працюють  з коштами фізичних осіб. 

  Натомість пропонується надати повноваження Нацкомфінпослуг щодо встановлення фінансових нормативів та порядку визнання фінансової установи  неплатоспроможною.

   У відповідності до європейських директив у сфері страхування, імплементація яких передбачена Угодою про асоціацією з ЄС, зокрема передбачається, що у разі недостатності регулятивного капіталу застосовується механізм  «оздоровлення», а у разі коли капітал є меншим від мінімального регулятивного капіталу починається процедура примусової  ліквідації.

   Також, законопроект не містить процедур відновлення платоспроможності в умовах наявності конфлікту інтересів у акціонерів, що може унеможливити прийняття рішення загальними зборами акціонерів, що потребують – 2/3 голосів для виконання плану відновлення платоспроможності. Вирішенням цієї проблеми могло б бути покладення на тимчасового адміністратора повноваження щодо виконання плану відновлення платоспроможності, зокрема, в частині, що стосується прийняття рішення загальними зборами.

   Саме тому, що наслідком визнання юридичної особи, зокрема, страховика неплатоспроможним є його примусова ліквідація, положення, які є тригером для запуску цього механізму, мають бути встановлені в законі. Без запровадження вимог до регуляторного капіталу та його мінімального рівня у законі, регулювання страхової діяльності збереже сьогоднішні тенденції, зокрема щодо перманентних суперечок в органах влади, при погодженні відповідних нормативно-правових актів Регулятора, зберігає можливості для недобросовісних учасників продовжувати свою  діяльність допоки  такі суперечки тривають.

   З іншого боку, надання Нацкомфінпослуг такого кола дискреційних повноважень у сфері примусової ліквідації з причини неплатоспроможності та виходячи із запропонованих норм щодо виключення із статті 45 норми про відповідальність національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та її посадових осіб, несе в собі великі ризики для функціонування ринків фінансових послуг та створює непрозоре і непередбачуване правове поле державного регулювання.

    3. Щодо положень Проекту 8415 про фіктивність.

    У Проекті 8415 передбачається, що фінансові установи, визнаються Нацкомфінпослуг фіктивними у випадку, коли діяльність не відповідає меті створення або визнана іншим державним органом фіктивною. Ознаки фіктивності визначаються нормативно-правовим актом Нацкомфінпослуг.

   Оскільки наслідком визнання фінансової установи фіктивною є припинення її діяльності, ознаки фіктивності мають бути встановленні  на законодавчому рівні – у відповідності до  європейського досвіду та досвіду ринку цінних паперів в Україні. Відсутність відповідних ознак у законі    несе загрози добросовісному підприємництву  та застосування таких положень може бути політизовано.

    4. Щодо положень Проекту 8415 про передачу страхового портфеля.

   Запропонованими положеннями Проекту 8415 в частині передачі страхового портфелю не передбачено низки питань, які мають ключове значення для активного та ефективного застосування цієї необхідної процедури у сфері страхування.

  Так, передача страхового портфелю можлива лише за діючими договорами. За таких умов, постає питання загрози невиконання зобов’язань  за договорами страхування, які вже не є діючими, але за якими не виконано зобов’язання, і які не можуть бути включені до складу  портфеля, що передається, і залишаються у страховика (можливо навіть неплатоспроможного), водночас разом з портфелем діючих договорів будуть передані активи для забезпечення виконання таких діючих договорів.

   Не встановлення норм про те, що у разі дозволу Регулятора на передачу страхового портфеля та після оприлюднення відповідного рішення, не потребується згоди споживачів, ускладнює і без того  складну, витратну процедуру передачі портфеля.

   Запровадження механізму надання згоди Регулятора на передачу страхового портфеля покликано саме на забезпечення ефективності такої передачі та забезпечення дотримання прав споживачів.

  Запровадження процедури передачі страхового портфеля є назрілим, необхідним та корисним кроком для ринку, а отже відповідні положення потребують фахового доопрацювання, без чого така процедура з’явиться де-юре  але  не застосовуватиметься.

  5. Щодо процедур ліцензування та нагляду.

   Передбачені Проектом 8415 процедури погіршують рівень дотримання принципів державного регулювання та нагляду в частині прозорості та доцільності не тільки порівняно з нинішнім станом, а й тим, який існував до прийняття відповідних законів про ліцензування та нагляд.

  Так, відсутня передбачена Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності»  (п.2 ч.10 ст.9) заборона включення до ліцензійних умов вимог законодавства, що є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами господарювання.

   Необхідним є передбачення принципів ліцензування, закріплених  в Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а саме:

запровадження ліцензування виду господарської діяльності здійснюється виключно законом;

встановлюються конкретні строки здійснення кожної дії у сфері ліцензування;

вимоги ліцензійних умов мають бути однозначними, прозорими та виключати можливість їх суб’єктивного застосування органом ліцензування чи ліцензіатами;

запроваджується досудова незалежна апеляційна процедура з питань ліцензування,;

запроваджується відповідальність посадових осіб органу ліцензування та суб’єктів господарювання за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють сферу ліцензування;

забороняється вимагання органом ліцензування надання документів з державних паперових або електронних інформаційних ресурсів.

 

Відсутня норма, що при застосуванні заходів впливу мають бути враховані наслідки порушення, що створює умови для непропорційного застосування цих заходів.

Також, вбачається необхідне закріплення в законі створення незалежного досудового органу оскарження в регуляторі заходів впливу та порядку такого оскарження.

Строк розгляду заяви про отримання ліцензії не  відповідає нормам директиви Солвенсі ІІ і в складних випадках може бути недостатнім для виявлення невідповідності заявника ліцумовам, що загрожує появі на ринку завідомо неплатоспроможного страховика.

 

 6) щодо положень Проекту 8415 про припинення фінансової установи

   У Проекті 8415, передбачено що фінансові установи припиняються шляхом приєднання або ліквідації. Втім, такі пропозиції не узгоджується з положеннями частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, згідно з якою  юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

  У зв’язку з цим, положення що стосуються припинення фінансових установ мають  чітко, не входячи в колізії з іншими законодавчими нормами, та з урахуванням європейського досвіду передбачити прозорі правові механізми припинення (реорганізації та ліквідації) юридичних осіб різних організаційно-правових форм та враховувати відповідні особливості.

  Крім цього, у випадках припинення фінансової установи шляхом ліквідації у добровільному порядку передбачається для встановлення Нацкомфінпослуг відсутності  зобов’язань за договорами про надання фінансових послуг проведення позапланового виїзного заходу контролю (перевірки).

  Втім, у ситуації відсутності суцільної реєстрації договорів про надання фінансових послуг чи приховування інформації фінансовою установою встановити це неможливо без оприлюднення інформації на сайті Регулятора про ліквідацію та збору інформації від клієнтів та кредиторів про зобов’язання установи.

  Виключно наявність процедури оприлюднення і надання можливості всім кредиторам заявити про свої вимоги дозволяє виявити реальний обсяг зобов’язань.

  Також існує неузгодженість щодо дати припинення договорів про надання фінансових послуг - у законопроекті 8415 дату припинення визначає тимчасовий адміністратор (ч.7 ст.60), а у ЗУ Про банкрутство – у разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч.4 ст.87). Також при припиненні договорів за процедурою законопроекту 8415 не визначено порядок розрахунків із страхувальниками за договорами, термін дії яких не минув на момент такого припинення, зокрема, щодо повернення частини страхової премії.

  Запровадження подібних колізійних норм та норм, застосування яких з об’єктивних причин не зможе досягти по-суті задекларованих цілей  не слугує ефективності держаного регулювання, не створює  передумов для розвитку ринків, їх функціонування, а лише фактично консервує нездорові тенденції на ринках.

   Отже, УФУ пропонує доопрацювати Проект 8415 з урахуванням вищезазначених концептуальних зауважень і лише після  того, як Верховна Рада України визначиться з аналогічними законопроектами, прийнятими у першому читанні (2413а, 1797-1), як такий, що створює юридичну невизначеність, непрозорість та непередбачуваність у сфері державного регулювання у сфері страхування.

 

КОМЕНТАРІ (0)