Новини

Головна Новини Новини Федерації Певні законодавчі зміни могли б істотно стимулювати розвиток ринку страхування життя, зокрема накопичувального

Певні законодавчі зміни могли б істотно стимулювати розвиток ринку страхування життя, зокрема накопичувального

10.01.2013
Українська федерація убезпечення
Реформа соціальної сфери в країні, зокрема, пенсійна реформа, поставила перед населенням країни безліч питань щодо забезпечення власного майбутнього. Необхідний для нарахування державної пенсії стаж збільшено до 30 років у жінок і до 35 років у чоловіків. Заробити пенсію стає все важче. Тому держава повинна запропонувати своїм громадянам механізми самостійного накопичення недержавних пенсій. Про ринок страхування життя, в т.ч. накопичувального, про його перспективи і розвиток — в інтерв'ю заступника Голови Правління страхової компанії «Оранта-Життя» Рустема Галієва.

   — З якими основними труднощами стикаються сьогодні лайфові страховики? Який рівень розірвання договорів, які спостерігаються тенденції — до зростання чи до зменшення цього рівня?

   — Відсутність фонду гарантування. Накопичувальне страхування життя за своєю інвестиційною суттю схоже з банківським депозитом, забезпечуючи поетапне формування накопичень з обмеженою ліквідністю. При цьому такі накопичення є довгостроковими інвестиціями, які вимагають додаткового захисту. Хотілося б відзначити, що більш короткі інвестиції банківських установ мають додаткову гарантію фонду гарантування банківських вкладів (для банків, які є членами фонду гарантування). Спробу створення такого фонду було зроблено на рівні розробки нормативних документів Регулятора, як елемент виконання Плану дій Президента України. Але у зв'язку з відсутністю первинної інвестиції, за аналогією з банківським фондом гарантування, у розмірі всього 20 млн. грн. спроба не отримала достатньої підтримки учасників ринку.

   Без створення такого фонду ринок страхування життя буде й надалі показувати зростання виключно за рахунок співробітництва з банківським сектором.

   Недосконалість податкового законодавства щодо споживачів послуг страхування життя. Попри певне поліпшення, досягнуте при ухваленні ПКУ, залишається факт подвійного оподаткування за договорами довгострокового страхування життя. Існуючі преференції не стимулюють населення до формування довгострокових накопичень.

   Якість продажів. Досвід багатьох українських компаній показав, що, незважаючи на істотні інвестиції в навчання і контроль за роботою агентських мереж і посередників, якість багатьох з їхніх продажів залишає бажати кращого. Агенти не доводять до клієнта всієї необхідної інформації. Дуже часто клієнт достеменно не знає, який продукт він купив. При цьому агент, який отримав велику комісію першого року (особливість продуктів страхування життя), не супроводжує клієнта в подальшому. Безумовно, компанії надають усі необхідні консультації та підтримку, але це тягне за собою додаткові витрати і певні незручності для клієнта. Такий підхід багатьох агентів залишає за собою негативний слід на ринку, після якого досить складно працювати з клієнтом. Виходом із ситуації може бути застосування американського досвіду з ліцензуванням агента і створенням бази агентів, які мають право працювати в страхуванні життя. Такі агенти оплачують свою ліцензію, тобто, усвідомлено інвестують гроші в свою професію, а також здають іспити для підтвердження свого професійного рівня.

    — Податковий кодекс істотно обмежив роботу лайфових страхових компаній з корпоративними клієнтами. Як страховики виходять з цієї ситуації і чи є надія, що дискримінаційні норми будуть вилучені з ПК?

   — Ну, тут скоріше не ПКУ, а ЄСВ (єдиний соціальний внесок) як окремий нормативний акт. Вже описував проблему вище.

   Більш як половина ринку згорнулася — договори розірвані, зредуковані або зменшені платежі. Клієнти не розуміють, чому за їхню ініціативу створити додаткові соціальні гарантії їх зобов'язують ще сплатити ЄСВ, при тому, що укладали вони договори ще до введення додаткового податку.

   Вихід із ситуації один — скасування ЄСВ для договорів страхування життя. Страховики роблять усе, щоб влада нас почула. У рамках роботи Української Федерації Убезпечення були відправлені листи з поясненнями ситуації до багатьох державних служб та міністерств. Ті з держслужб, які згодні з необхідністю проведення корекції, не володіють законодавчою ініціативою, а ті які можуть щось виправити, не хочуть брати на себе відповідальність.

   Та й логіка поширення ЄСВ зовсім незрозуміла. Держава, з одного боку, дає пільгу у вигляді зниженого відсотка податку на доходи фізичних осіб, а з другого, — вводить ЄСВ для таких же договорів.

   Компанії зі страхування життя покладають надії на Президента України та його План дій на 2012 р., п.58 якого передбачає «створення економічних механізмів стимулювання роботодавців до збільшення витрат на найманих працівників». Ми сподіваємося, що чиновники прислухаються до завдань, які поставив Президент України.

    — Чи можна вже оцінити втрати страховиків від цих норм? Який обсяг премій недоодержано ними внаслідок набуття ними чинності?

   — Втрати за 2012 через поширення ЄСВ на договори страхування життя можуть сягнути 100 млн. грн. за рахунок практично відсутності «нового бізнесу» та його потенційного приросту, що існував раніше, а також заморожування або розірвання чинних договорів, за якими відбувається реальний відтік коштів страхових компаній.

    — Чи збільшився відсоток розірвання договорів корпоративними клієнтами? Наскільки знизився їх приплив?

   — Приплив нових договорів з накопичувального страхування життя практично відсутній. Нові договори укладаються тільки за ризиковими програмами, які й раніше підпадали під оподаткування.

   Розірвання та редукування істотні.

    — Одна з проблем на ринку — «перекуповування» агентів і посередників конкурентами, що призводить до необгрунтованого зростання комісійних. Якого розміру може досягати ціна «перекуповування»? Страховики кажуть, що недобросовісні гравці платять комісії до 100 % і навіть більше.

   — Проблема неоднозначна. Такий рух був і буде завжди. Є компанії, які змінили стратегію, і їм необхідно нарощувати портфель, для цього вони отримують додаткове фінансування від акціонерів, котре конвертують у пряме чи непряме збільшення винагороди агентів і посередників. Проблема скоріше в іншому. Комісійна винагорода за накопичувальними договорами і так зашкалює. Для того щоб продати складний продукт страхування життя, компанії спочатку готові віддавати практично весь перший платіж агентові в надії на компенсацію своїх втрат від надходження страхових платежів від довгострокових договорів у майбутньому. І тут потрібно знову згадати про якість продажів. До 50 % договорів страхування життя можуть і не пережити перші п'ять років дії. Виходить, що компанії в гонитві за платежами й агентськими мережами можуть переплачувати за неякісні продажі непрофесійних агентів.

   Тепер про саме перекуповування посередників і агентських мереж. Якісних живих посередників на ринку страхування життя не більше десяти. Частина найбільших із них взагалі афілійовані структури страхових компаній. Як юридичні особи такі посередники не часто переходять з компанії в компанію, для них складно змінити бізнес-процеси навчання, взаємодії тощо. А ось відокремлення або відхід частини команди в окрему юридичну особу і початок співпраці з іншою компанією — більш поширене явище. На жаль, чимало таких відокремлень виявляються невдалими, і врешті-решт ці люди зовсім покидають ринок.

   З агентськими мережами інша історія. Самі по собі агентські мережі — дуже дорогий проект, що вимагає фінансування інфраструктури та великої кількості менеджерів. У сучасній економічній ситуації не багато компаній готові утримувати такі проекти в страхуванні життя. При згортанні мереж агенти переходять в інші мережі, підшуковують кращі умови, навіть правильніше сказати, не самі агенти, а їхні менеджери, які отримують гроші за їх продаж.

    — Які існують схеми переманювання? Наприклад, деякі компанії платять комісійні за всі роки дії договору, так би мовити, авансом. Або коли агент при переході з однієї компанії в іншу веде з собою клієнтів.

   — Справді, компанії можуть сплачувати до 140 % від першого страхового платежу, компанія може надавати офіси, оргтехніку, оплату інших витрат — такі підходи цікаві як посередникам, так і групам агентів.

   Про практику оплати комісії за весь строк договору я не чув. Тут скоріше часткова правда.

    — Як взагалі можна боротися з цим явищем і чим воно загрожує страховикам?

   — Боротися легко — потрібен контроль за ринком агентів. Я вже описував американський досвід. При ліцензуванні та створенні бази агентів, до якої є доступ у компаній, останні зможуть відстежувати переміщення агентів і не захочуть брати до себе агента, який за останній рік вже кілька разів міняв компанію. Крім того, така система дасть змогу відкликати або призупиняти ліцензії недобросовісним агентам.

   Безумовно, збільшення прямих і непрямих витрат на продаж впливає на фінансову стійкість компанії.

 

КОМЕНТАРІ (0)